Personal Stories

Diventai cristiano quando Dio mi mostrò che lo scopo della mia vita si trovava in Suo Figlio, Gesù. Da quel momento decisi di impegnarmi nel ministero, servendo come supervisore dei giovani nel mio distretto.

Nel 2008 i medici scoprirono 7 noduli nel mio seno sinistro e uno nel destro. Grazie al cielo erano benigni. Nel 2012, il numero di noduli a sinistra salì a 8. Mi fu detto di sottopormi a un controllo a distanza di 6-12 mesi. Poco dopo, avemmo il nostro primo figlio e quindi ignorai il consiglio del medico di fare un controllo. Inoltre, non mi sottoposi al controllo per paura.

Ai tempi della scuola secondaria ero tristemente noto e causavo molti problemi ai miei coetanei, alla scuola e alla famiglia. Ero anche coinvolto in bande e attività ignobili che danneggiavano sia il mio corpo che le persone che mi volevano bene.

Crescendo, mio figlio, Zachary, aveva un ritardo nel linguaggio, era violento, si assentava per ore e ore e faceva una sola cosa tutto il giorno. A volte era anche poco collaborativo.

Dopo che la mia ragazza mi lasciò all'inizio del 2014, lasciai il mio lavoro presso un'emittente televisiva nazionale e mi trasferii da Bucarest alla mia città natale, Arad.

Ho sessantasette anni e avevo difficoltà a ricordare i nomi, come quelli delle star dei film più famosi. Avevo persino difficoltà a trovare le parole giuste per esprimermi e temevo che questo fosse l'inizio di problemi di memoria.

Mi sono sempre sentito un fallimento totale perché ero sempre stato l'ultimo in tutto, a scuola, all'università, nello sport e nel lavoro. Non avevo mai sperimentato il successo in nulla e non pensavo che avrei mai fatto bene nella vita.

Трохи більше двох років тому я втратила роботу й залишилась без житла. Мене також відкинула моя сім'я, тому що всі гроші та зручності, які я мала, зникли. У результаті ми з сином переїхали жити в село до родини, де лише одна людина працювала хатньою працівницею в найближчому місті. Ця робота приносила всього 70 доларів на місяць, і на ці гроші потрібно було годувати сімох людей. Наші умови життя були зовсім не схожі на ті, до яких ми звикли.

Мені тридцять чотири роки, і тринадцять років я була залучена до служіння повного часу. Протягом семи років ми з чоловіком були пасторами міської церкви в Чикаго. Ми проводили вивчення Біблії, семінари, навчальні програми, тренінги та євангелізації. Ми бачили, як люди приходять до Господа, приймають водне хрещення, сповнюються Святим Духом і проходять учнівські курси. Але попри все це ми бачили дуже мало довготривалих плодів.

Коли я прийшла працювати у сферу нерухомості, мені було дуже важко укладати угоди. Минуло чотири місяці, а я все ще не мала жодного доходу. Щотижневі збори відділу продажів були для мене неймовірно стресовими, і я постійно почувалась безнадійною та пригніченою.

Цього року наше місто в Австралії пережило найсильніший циклон за останні 30 років. Поки мій чоловік готувався до удару стихії та укріплював усе навколо нашого дому, я помазувала нашу власність єлеєм і дякувала Богу за Його захист.

Мій чоловік працював у сфері продажів протягом десяти років, і ця робота вимагала постійних роз’їздів. Ми могли не бачитися тижнями, а іноді й місяцями. Два роки тому в його компанії відбулись зміни, які зрештою призвели до того, що нам бракувало коштів навіть на їжу та житло.