Personal Stories

Мої діти виросли в християнській сім’ї та прийняли спасіння ще в юному віці. Кілька років тому моя двадцятирічна донька пішла з дому, перестала спілкуватись з сім’єю та занурилась у наркотики, культи й інші неприйнятні речі. Вона також страждала від тривожності та панічних атак. Було нестерпно бачити її в такому стані, адже якби ви її знали, то зрозуміли б, що це була найдобріша й найпрекрасніша донька, про яку тільки можна мріяти.

З дитинства я просто хотіла бути хорошою людиною, яка робить правильні речі й уникає поганих. Я вийшла заміж, і в нас народилось двоє синів. Але між мною та чоловіком часто виникали сварки, через які я не раз замислювалась про розлучення. Майбутнє здавалось похмурим, я жила в страху й тривозі, не знаючи, як зможу виплатити борги за будинок і дати дітям можливість навчатись в університеті. В результаті я стала дратівливою, постійно відчувала стрес і дедалі більше занурювалась в похмурі, депресивні думки.

Близько 18 місяців тому я втратила свого хлопця внаслідок нещасного випадку. Коли я дізналась, що він помер, у мене стався нервовий зрив. Мені здавалось, що я не можу дихати й навіть поворухнутися. Коли я повернулась додому, то лягла в ліжко і взяла Біблію, але, читаючи, жбурнула її через усю кімнату, кричачи: «Як Бог міг дозволити моєму хлопцеві померти?!» З того моменту я перестала вірити в Бога, хоча виросла в християнській сім’ї й знала про Його чудеса.

Ми почали слухати проповіді Джозефа Прінса десять років тому. У той час наша старша донька народила дитину на 24-му тижні вагітності, але малюк прожив лише три дні. Це було найважче випробування, через яке пройшла наша сім’я.

Я виросла в сім’ї, де з дитинства нам вселяли, якщо згрішиш — понесеш покарання. У домі не було миру, і мої батьки сварилися майже щотижня. Ці сварки часто переходили в крики й погрози насильства з обох сторін. Будучи дитиною, я була дуже травмована цим.

Деякий час тому я читав книгу «Благодать, яку ми не заслужили», але зупинився. Нещодавно я знову взяв її до рук і продовжив з того місця, де зупинився. Це був уривок, де пастор Прінс писав про те, як Давид переміг Голіафа.

Пасторе Прінс, я почав слухати ваші послання, коли друг порадив мені їх. Спочатку я був налаштований скептично. Але ваші проповіді одразу відгукнулися в моєму дусі, і я вже не міг перестати їх слухати.

Я почав слухати проповіді пастора Прінса на християнському телеканалі. Через деякий час Святий Дух спонукав мене прочитати книгу пастора Прінса «Революція благодаті».

Há pouco mais de dois anos, fiquei desempregada e sem lugar para morar. Também fui rejeitada pela minha família porque todo o dinheiro e luxo que eu tinha haviam acabado. Meu filho e eu acabamos indo morar em uma aldeia com uma família na qual apenas uma pessoa trabalhava como empregada doméstica em uma cidade próxima. Essa pessoa ganhava apenas 70 dólares por mês para alimentar sete pessoas. Nossas condições de vida eram totalmente diferentes do que estávamos acostumados.

Meu marido teve um emprego na área de vendas por 10 anos que exigia que ele viajasse muito. Nós não nos víamos por semanas, às vezes meses, de cada vez. Há 2 anos, a empresa dele passou por algumas mudanças que, por fim, resultaram em não termos fundos suficientes para comida ou moradia.

Meus filhos foram criados em um lar cristão e aceitaram a Jesus ainda jovens. Alguns anos atrás, minha filha de 20 anos saiu de casa, parou de se comunicar com nossa família e se aventurou em drogas, seitas e outros comportamentos inadequados. Ela também estava sofrendo com ansiedade e ataques de pânico. Foi devastador vê-la assim porque, se você a conhecesse, saberia que ela era a filha mais doce e linda que alguém poderia desejar.

Ao crescer, eu só queria ser uma boa pessoa, que fizesse as coisas certas e evitasse as erradas. Eu me casei e tive 2 filhos. Mas meu marido e eu tínhamos brigas frequentes, o que me levou a considerar o divórcio muitas vezes. O futuro parecia sombrio enquanto eu lutava contra o medo e a ansiedade, sem saber como conseguiria pagar as dívidas da casa ou como teria condições de mandar meus filhos para a universidade. Como resultado, eu lutava com um temperamento muito ruim, estresse e pensamentos depressivos.