Personal Stories

Ai tempi della scuola secondaria ero tristemente noto e causavo molti problemi ai miei coetanei, alla scuola e alla famiglia. Ero anche coinvolto in bande e attività ignobili che danneggiavano sia il mio corpo che le persone che mi volevano bene.

Трохи більше двох років тому я втратила роботу й залишилась без житла. Мене також відкинула моя сім'я, тому що всі гроші та зручності, які я мала, зникли. У результаті ми з сином переїхали жити в село до родини, де лише одна людина працювала хатньою працівницею в найближчому місті. Ця робота приносила всього 70 доларів на місяць, і на ці гроші потрібно було годувати сімох людей. Наші умови життя були зовсім не схожі на ті, до яких ми звикли.

Мій чоловік працював у сфері продажів протягом десяти років, і ця робота вимагала постійних роз’їздів. Ми могли не бачитися тижнями, а іноді й місяцями. Два роки тому в його компанії відбулись зміни, які зрештою призвели до того, що нам бракувало коштів навіть на їжу та житло.

З дитинства я просто хотіла бути хорошою людиною, яка робить правильні речі й уникає поганих. Я вийшла заміж, і в нас народилось двоє синів. Але між мною та чоловіком часто виникали сварки, через які я не раз замислювалась про розлучення. Майбутнє здавалось похмурим, я жила в страху й тривозі, не знаючи, як зможу виплатити борги за будинок і дати дітям можливість навчатись в університеті. В результаті я стала дратівливою, постійно відчувала стрес і дедалі більше занурювалась в похмурі, депресивні думки.

Я почав слухати послання Джозефа Прінса десять років тому, і за цей час дізнався так багато про Божу доброту, милість, благодать і любов.

Близько 18 місяців тому я втратила свого хлопця внаслідок нещасного випадку. Коли я дізналась, що він помер, у мене стався нервовий зрив. Мені здавалось, що я не можу дихати й навіть поворухнутися. Коли я повернулась додому, то лягла в ліжко і взяла Біблію, але, читаючи, жбурнула її через усю кімнату, кричачи: «Як Бог міг дозволити моєму хлопцеві померти?!» З того моменту я перестала вірити в Бога, хоча виросла в християнській сім’ї й знала про Його чудеса.

Ми почали слухати проповіді Джозефа Прінса десять років тому. У той час наша старша донька народила дитину на 24-му тижні вагітності, але малюк прожив лише три дні. Це було найважче випробування, через яке пройшла наша сім’я.

Я виросла в сім’ї, де з дитинства нам вселяли, якщо згрішиш — понесеш покарання. У домі не було миру, і мої батьки сварилися майже щотижня. Ці сварки часто переходили в крики й погрози насильства з обох сторін. Будучи дитиною, я була дуже травмована цим.

У травні 2019 року я почула проповідь Joseph Prince, у якій він сказав, що хтось із слухачів отримає прорив у питанні безпліддя протягом наступного року. На той момент ми з чоловіком були одружені майже 13 років і все ще не могли зачати дитину.

Багато років я час від часу боролася з депресією. Але 2020 рік став найтемнішим періодом у моєму житті. Я почувалася так, ніби тону в лютому штормі, і хвиля за хвилею кидають мене з боку в бік. Разом Із наслідками пандемії COVID-19 та розлукою з близькими, нові важкі обставини з’являлися одна за одною. Зрештою моє серце ніби розбилося на шматки.

Деякий час тому я читав книгу «Благодать, яку ми не заслужили», але зупинився. Нещодавно я знову взяв її до рук і продовжив з того місця, де зупинився. Це був уривок, де пастор Прінс писав про те, як Давид переміг Голіафа.

Пасторе Прінс, був період у моєму житті, коли вивчення Біблії здавалось таким сухим і безжиттєвим. Я читав Слово, але майже нічого не отримував із нього. Я почав відчувати осуд і провину та на довгий час перестав читати Біблію.